Стан, як на початку повномасштабної. Страшенна лють і не усвідомлення масштабу. Я боюсь того моменту, коли психіка сприйме те, що сталось.

Залишу цей запис хоча б для того, аби не бачити попереднього про смерть Віталія кожного разу, як заходжу сюди. Не те щоб мені нестерпно боліло, ні. Але це мій перший досвід смерті когось принаймні відносно близького. І я все ще того не зрозуміла до кінця. Ну, що його взагалі більше немає.
В цьому плані я навіть заздрю релігійним людям. Вони вірять в концепт душі, вважають, що близькі поруч, а після смерті їх чекає геть інше життя…
У мене таких "переваг" немає, тож все однозначно й трохи лячно. Особливо коли починаєш це аналізувати.

Ну що, я змінила один не найприємніший запис на інший близький за атмосферою. Браво я.

свеееет

тут довольно хуёво йобнули энергетику харькова, спустя два дня саммер снова жив

а русня идёт нахуй, гореть вам до конца жизни в собственном соку

Якщо розповісти мою історію, то останні пару днів перед початком я вже геть погано спала, пунктиром. Тому о 5 ранку я все чудово чула. Наче чекала цього. З першим вибухом я підірвалась з ліжка і так сиділа декілька хвилин з одним словом в голові на повторі "війна.війна.війна.війна". Потім схопила телефон, а там в групі по медичній підготовці всі почали писати назву района або міста і слідом слово "вибух". Я побігла у ванну, сіла на підлогу і почала дзвонити, тримаючи руку з телефоном іншою рукою, бо через тремор не могла його втримати. По телефону друг сказав, що вони з родиною грузять речі і будуть їхати у бік Львова. "Збирай речі, в тебе є 10 хвилин і виходь на вулицю.". Далі смішне. Я забігла в кімнату сусіда, почала його будити зі словами "хутко вставай, почалась війна, в тебе 10 хвилин на збори, нас заберуть". На що він мені відповів "та я ввечері потягом поїду". Далі дорога в машині з малою дитиною 24 години. Повна тиша в салоні і тільки радіо, яке передає що житомирська траса під обстрілом, по якій ми їхали. Врешті Львів, 3 доби без сну і їжі, переодичне бігання в підвал під сирену. Але я безмежно вдячна всім людям, які були поруч зі мною в цей найстрашніший час в нашому житті.